Щоб голоду не знали вічно

         В історії бурхливого XX ст. голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце. Він став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. За масштабом, жорстокістю, цинізмом і організованістю з боку влади та наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства. Демографічна катастрофа посіяла в душах мільйонів людей фізіологічне почуття страху, незворотно вплинула на генофонд нації. Голод довів, хто господар на нашій землі, та все ж не зумів знищити український народ. Ці трагічні події залишили невиліковну рану в національній пам’яті. І вони завжди нагадуватимуть про себе історичними нарисами, спогадами, творами мистецтва, пам'ятниками…

   24 листопада 2017 року вчитель історії Нечесна Г. Я. з учнями 9-А класу підготували урок пам’яті «Щоб голоду не знали вічно». Діти говорили про життєві історії простих селян, які будь-якими засобами боролися за своє життя, про їх героїзм у двобої з голодною смертю, про  перемогу сили волі, жаги до життя, любові до власних та чужих людей над безправ’ям та жорстокістю.

     Даний урок дав змогу кожному із присутніх ще раз поміркувати над життєвими цінностями і вшанувати пам'ять тих, хто загинув у роки голодомору.