П`ятниця, 29.03.2024, 11:00
Вітаю Вас Гость | RSS

//almamater2.at.ua | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Міні-чат
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2017 » Лютий » 24 » Не скоритись, не впасти - боротись!
12:31
Не скоритись, не впасти - боротись!

Василь Дідюк – політичний діяч, журналіст, редактор, літератор, гуморист–сатирик. Сьогодні його ім’я дістає в Україні все ширший і більший розголос, хоча донедавна було знане тільки в вузькому колі спеціалістів і дослідників літератури, а в роки тоталітарного комуністичного режиму знаходилося під суворою і строгою забороною. Однак справедливість перемагає й історична правда відновлюється, незважаючи на численні перепони і об’єктивні труднощі. Книги Василя Дідюка, видані в діаспорі, повертаються на рідну землю, як птиці з далекого вирію. Окремі з них виходять друком у рідній стороні і стають духовним надбанням численних читачів, завжди спраглих на чесне і правдиве слово.

Суспільно-політична активність В.Дідюка, його оптимістичний світогляд і широкий діапазон інтересів залишили добрий слід в багатьох ділянках українського життя.

Він завжди скромний, безпретензійний, бадьорий і усміхнений. Він – син народу і праця його – для народу. Це головний девіз життя митця.

Час, що в ньому випало жити письменникові, винятково складний, драматичний і жорстокий, адже уже за його пам’яті розгорілася перша світова війна, відтак світ сколихнула кривава революція з трагічними апокаліптичними наслідками і затяжною громадською війною. А далі були нелегкі повоєнні роки, жахлива друга світова війна, вимушена еміграція. Без перебільшення, нелегких випробувань, що їх зазнав письменник, вистачило б на кілька складних людських доль. І це тим більше вражає, що В. Дідюк ніколи не був стороннім спостерігачем навальних подій, а зажди поринав з головою у їх шалений і небезпечний вир, активно включався у боротьбу проти несправедливості і неправди, соціального зла і насилля, засвідчуючи цим свою діяльну життєву позицію і вірність ідеалам, добра, правди і честі.

Згодом пережите і переосмислене виливалося у живе художнє слово, воскресало на сторінках книг, публіцистичних нарисів чи статей. І завжди в основі написано лежав особистий досвід, глибока людська правда і непроминальна любов до знедоленої але не скореної України.

Сьогодні за книгами письменника можна простежити етапи його життєвої і творчої еволюції, невпинний і стрімкий рух по висхідній лінії до вершин людського духу. Однак для історика літератури вони є чимось більшим, ніж простим відбитком біографії і становлення душі, в них віддзеркалена еволюція української еміграції – цікавого, суперечливого і унікального за своєю суттю явища, аналогів якому марно шукати в світі.

Якби спробувати описати все, що зробив доброго і пам’ятного цей діяльний і невтомний чоловік протягом піввікового перебування на чужині, то, либонь, вийшов би чималий за обсягом том. Тому подаємо лише провідні його становища від 1948 року:

Директор і учитель шкіл;

Головний організатор і член Крайової Управи Спілки Української Молоді Канади (СУМ);

Організатор, головний радник і контролер Головного Уряду Українського Народного Союзу (УНС);

Секретар Товариства УПА;

Голова Братства Українських Католиків в Торонто (БУК);

Член Президії Шкільної Ради Торонто (ШР);

Головний Секретар Братства Українців Католиків Канади (БУК);

Голова і Секретар Крайових з’їздів різних організацій;

Довголітній член Конгресу Українців Канади (КУК);

Генеральний Секретар Ліги Визволення України (ЛВУ);

Секретар Асоціації Діячів Української Культури (АДУК);

Генеральний Секретар Світового Українського Визвольного фронту (СУВФ);

Довголітній голова Спілки Українських Журналістів (СУЖК);

Голова об’єднання Українських педагогів Торонто;

Член Президії Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ);

Пресовий референт Конгресу Українців Канади (КУК) і багатьох інших організацій.

Окрім того як відомий політичний діяч він на протязі 50-ти років постійно виступав з доповідями і рефератами перед українськими громадами,а також по радіо і телебаченню, часто жертвуючи вихідними днями і святами. Завжди брав участь у політичних диспутах і дискусіях, охоче включався у всі животрепетні полеміки свого часу.

Не слід забувати також , що все це відбувалося на чужині, далеко від рідного краю, надії на повернення в який з кожним роком все більше згасала. Думаючи про це, не можна не пройматися все більшою повагою до особи письменника, що в серці плекав Україну і жертовно працював для її блага,розвитку українського слова, з вірою, що гряде час її воскресіння. І сповнилось!...

Скільки талановитих, чесних, патріотично настроєних людей не зуміли вистояти, духовно надломилися і знівечили власний талант і життя. Чужина виявилася для них страшнішою од могили. В.Дідюк знайшов порятунок у праці, невгасимій діяльності, що була розрахована не тільки на сучасні, а й на прийдешні покоління.

Багаторічна самовіддана праця Василя Дідюка була належно поцінована співгромадянами. Його нагороджено Золотою медаллю ім. Тараса Шевченка КУК, медаллю Похідних Груп УПА, медаллю Онтарійського уряду, Хрестом Вільного Козацтва. Почесними грамотами КУК, ЛВУ, БУКК, СУЖК, УКС, Українського Бібліотечного Товариства. Він анотований в історії Українців Канади, Енциклопедії Українознавства і Енциклопедії «Українці у Північній Америці».

Але провідна діяльність В. Дідюка, безперечно, журналістична . Саме тут він здобув найбільше визнання і досягнув найвизначніших успіхів. Протягом свого творчого життя опублікував близько двох тисяч статей, нарисів, репортажів, есеїв, дописів і сотні інформацій. Усі ці матеріали відображають суспільно – політичне і літературно – мистецьке життя української Діаспори, її невтомну боротьбу за вільну Україну.

У 1942 р. підготував до друку збірку віршів «Люблю тебе моя Україно» яку під час його арешту гестапівці забрали і там вона пропала.

Журналістичну працю і її студії він продовжував в Німеччині і Канаді. Його праці були друковані у різних часописах, журналах, календарях та альманахах, у власних виданнях. Особистий його архів зберігає понад тисячу статей, віршів, нарисів, коротких оповідань, рецензій, репортажів. Деякі його праці були зібрані і видані у двох томах «На Народній Ниві» . Видав брошури для українознавчих курсів , місячник «Проблеми». Працював у центрі гумору і сатири, видав три томи під назвою « Смійтеся на здоров’я». Був редактором монументальних книжок: «Другий курс СКВУ», «Нарис Історії КУК в Торонто», співредактором «Нарису Історії ЛВУ» редактором «Українського Журналіста», календарів, ювілейних організаційних книжок, бюлетенів КУК.

Не можна не відчути, що написано все це людиною, яка на власному досвіді звідала буремність тієї епохи, була учасником і свідком трагічних подій . Автор – не холодний безпристрасний літописець, що байдуже констатує історичні факти, далеко ні. Кожну подію, кожен епізод він пропускає через власне серце, зігріває слова своєю любов’ю, наснажує їх живою силою.

В. Дідюк пише чесно, відверто і талановито, що називається, за покликом серця. У написаному ним посвічується душа і тому навіть сьогодні, з перебігом літ, його слово звучить актуально і по-сучасному гостро.

Ще однією важило прикметою творчої манери письменника є толерантність і мудра «тактовність критики», строга виваженість думки.

Переглядів: 582 | Додав: Andrik | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Фото дня
Погода

Погода в Україні

Календар
«  Лютий 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728
Пошук
Архів записів
Друзі сайту
Українські уроки про ІТ

Copyright MyCorp © 2024