В одному лісі Ведмідь жив, лінивий був він трішки.
Від ночі й до полудня – він спав й нічого не робив.
У полудень він встав, помився, розім’явся,
На сонечку погрівся – і дуже зажурився.,
Адже бурчало в животі, бо голод діставав.
Тоді пішов медок шукати, а де ж його було узяти,
Як поблизу самі дерева й медку у них ніде нема.
Ходив, бродив, аж поки – живіт забуркав знову трохи.
І тут побачив він бджолу, яка до вулика летіла з поля.
Підкрався він поближче й домівку трудівниці запримітив.
Запхав в дупло глибоко лапу –
Тут і вилетіла бджілка й питати стала небораку:
«А що, лінивий косолапий, уже ти захотів?»
«Дай мені хоч трішки меду, бо з голоду зараз помру».
«А ти сьогодні щось робив?» «Та ні я ще не встиг…»
«Не встиг? А я вже встигла зранку встати,
Злітати у поля, медку набрати.
А ти – ледарював, нічого не робив й увесь цей час ти спав.
Отож, тому що заробив, - оте і май!»

Борис Люба, 6-А